Посттравматичний стресовий розлад. Частина перша.

ПТСР. Це поняття зараз звучить звідусіль і в різних контекстах. Від “У нас усіх буде ПТСР” до жартів після грому в соцмережах на цю тему. 

Але чи всі розуміють і чи правильно розуміють, що це таке? Звідки береться? Чим небезпечний? Хто є в зоні ризику? Чи існує якась профілактика? Навколо цього поняття існує багато міфів та хибних переконань.  Давайте спробуємо разом розібратися і дати відповіді на ці запитання. Коротко і максимально зрозуміло. 

ПТСР розшифровується як посттравматичний стресовий розлад. Із самої назви вже зрозуміло, що це щось таке, що з'являється після травми або після сильного стресу.  

Пусковим механізмом до виникнення ПТСР може стати тільки та подія, яка має екстремальний характер та викликає інтенсивний страх за своє життя, жах і відчуття безпорадності. 

Тобто, не кожна стресова ситуація приводить до ПТСР. І не кожна людина, яка пережила таку подію, матиме ПТСР. 

Добре такі події виділяє Френсін Шапіро, засновниця EMDR-терапії – це

• напади
• зґвалтування
• епізоди насилля високої інтенсивності
• війна 
• бойові дії 
• стихійні лиха тощо.

Як же виникає Посттравматичний стресовий розлад? 

Перша фаза - гостра стресова реакція.

Коли людина переживає  стресову або травматичну подію високої інтенсивності, її мозок перебуває одночасно в двох протилежних станах. Та частина мозку, яка відповідає за безпеку та відчуття страху,  знаходиться у стані перезбудження, а інша, яка відповідає за прийняття рішень, - у стані зниженої активності. Ця схема виконує одну єдину задачу - вижити тут і зараз. І вціліти. 

Для гострої стресової реакції характерні:

• уникнення соціальної взаємодії,
• дезорієнтація,
• зниження уваги,
• спалахи гніву,
• гіперактивність,
• почуття відчаю та надмірне переживання горя.

Цей стан триває від двох годин до кількох днів. 

Друга фаза - гострий стресовий розлад.

Якщо мозок не справився із травматичною подією, не опрацював її, то з'являється гострий стресовий розлад. Симптоми цього розладу дуже схожі на симптоми гострої стресової реакції. Але тривають значно довше. Від декількох днів до чотирьох тижнів. 

Саме в цей період психіка з усіх сил намагається опрацювати стрес і потенційну травму. При сприятливих умовах вірогідність того, що психіка з цим справиться досить висока. І тільки у випадку, якщо психіка людини не змогла справитись із стресом чи травмою, в неї з'являються поведінкові способи жити травмованою. І такий спосіб жити з неопрацьованою травмою і є посттравматичним стресовим розладом.

Тому – без паніки!

Важливо - не придумувати собі діагнози, але й не пропустити важливі дзвіночки.